У квітні 1942 року в італійського командування з’явилася ідея створити штурмову САУ зі 105-мм гаубицею на шасі важкого танка Carro Armato P 40. Розробка затягнулася, тому для нової машини вирішили використати перероблене серійне шасі Carro Armato M 15/42. Як озброєння передбачалася 105-мм гаубиця з довжиною ствола 23 калібри. Дослідний зразок був готовий у січні 1943 року. Він став першою італійською бойовою машиною, у конструкції якої частково застосували зварювання. Серійний зразок із позначенням Semovente da 105/25 M43 отримав 25-каліберну версію гармати і відрізнявся конструкцією корпусу та рубки. До капітуляції Італії 8 вересня 1943 року було випущено та відправлено до військових частин 30 машин. Пізніше вони всі потрапили до німців, які налагодили та продовжили виробництво. У 1943–44 роках було випущено 121 машину.
Командир
Навідник
Заряджаючий
Радист
Технічні характеристики вказані для техніки з рівнем навчання екіпажу 100%.