Польська піхота у Варшавській битві

Варшавська битва стала кульмінацією польсько-радянської війни 1920 року. У той час Польща мала намір відновити свої кордони станом до 1772 року, тоді як СРСР Володимира Леніна намагався поширити комунізм на захід за допомогою Червоної армії. Два полярні ідеали зіткнулися в Білорусі та Україні, де Червона Армія здобула низку швидких і вирішальних перемог. Натхненний цим прогресом, Ленін наказав своїм військам продовжувати рух на захід, вважаючи, що польський робітничий клас допоможе їхньому вторгненню в ім’я революції.

Протягом шести тижнів вони наближалися до Варшави, і, хоча робітничий клас не згуртувався навколо загарбників, люди були на боці більшовиків. Зіткнувшись з поразкою, польський командувач Юзеф Пілсудський запропонував сміливу контратаку, під час якої польські сили мали чекати на прибуття Червоної армії, щоб потім обійти їх з флангу та оточити. Цей план не сподобався польським генералам, оскільки здавався відчайдушним кроком. Однак інших варіантів не було, тож вони скористалися ним.

Польська оборона в Мілосні під Варшавою

Коли в серпні 1920 року Червона армія почала свій останній наступ, Пілсудський був змушений почати контратаку ще до максимальної готовності війська. Вторгнення було лише за 13 кілометрів від міста, тож він боявся, що затягування призведе до поразки. Поки польські війська билися в передмісті Варшави, кавалерія та піхота Пілсудського пробили клин через чисельно й технічно кращі більшовицькі лінії, долаючи великі відстані за короткий час. Безпорадні від цього руху радянські війська поринули в хаос (одні дивізії продовжували битися в напрямку Варшави, поки інші відступали) і програли.

Болюча поразка підкосила Червону армію, і в наступні місяці ще кілька перемог Польщі забезпечили незалежність країни до 1939 року. Це вважається однією з найважливіших битв в історії, оскільки перемога поляків зупинила поширення комунізму на західну Європу. Перемога Радянського Союзу створила б прорадянську, комуністичну Польщу, сприяючи революційним заворушенням у сусідній Німеччині того часу.

Парад до дня Польських Збройних сил в 2015 році

Незважаючи на перемогу у Варшавській битві та її значущість, пам’ятне Свято Солдата відзначалося лише до 1947 року. Після закінчення Другої світової війни радянська Червона армія окупувала Польщу та контролювала її владу. Після виборів 1947 року комуністи офіційно взяли контроль над країною та заборонили день Збройних сил через прославлення ним радянської поразки.

Натомість святкування, яке було перейменовано в день Польських Збройних сил, відзначало річницю організованої Радянським Союзом польської 1-ї піхотної дивізії імені Тадеуша Костюшко, яка вступила в битву під Леніно у жовтні 1943 року. Незважаючи на те, що це видатна битва в польській військовій історії, тоді польська піхота була змушена відступити через погану координацію Червоної армії. Варшавська битва є яскравим прикладом незламності бойового духу, мужності та жертовності польського народу.

Пілоти 303-ї ескадрильї Королівських ВПС у 1940 році (у кольорі)

Після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року та перемоги над польськими військами, незважаючи на усі проблеми, уряд, деякі його збройні сили та розвідка Польщі відновили свою діяльність за межами країни. До середини 1940-х років близько 35 000 польських льотчиків, солдатів і матросів втекли до Британії, де створили найбільшу іноземну військову силу. З цієї кількості близько 8500 були льотчиками, і, оскільки вони вже билися з Люфтваффе, вони вважалися одними з найдосвідченіших пілотів Британії. 302-га та 303-тя ескадрильї Королівських ВПС створили в червні 1940 року. До їхнього складу увійшли польські пілоти, наземні екіпажі та британські командири.

Під час битви за Британію, яка тривала з 10 липня по 31 жовтня 1940 року, вони збили 201 літак, причому 126 із них на рахунку 303-ї ескадрильї — це найбільше число серед усіх союзників. Вітольд Урбанович із 303-ї ескадрильї був найкращим польським пілотом (15 збитих літаків), тоді як Тоні Гловацький був одним із лише двох пілотів союзників, які брали участь у бою,що збив п’ять німецьких літаків за один день. Також відомо, що 303-я ескадрилья втратила майже на 70% менше літаків, ніж решта Королівських ВПС.

Захоплений Jagdpanzer 38(t) використовувався на барикаді у Варшаві в 1944 році

Коли Радянська армія наближалася до Варшави в середині 1944 року, польський уряд у вигнанні прагнув спочатку звільнити місто від німецьких військ до приходу радянських, побоюючись, щоб вони натомість не захопили місто. Повстання почалося 1 серпня, коли польська Армія Крайова захопила центр міста за допомогою партизанської тактики, попри те, що озброєними були лише 2500 із приблизно 45000 бійців опору.

Для порівняння, 25000 німецьких солдатів були озброєні кращою зброєю, артилерією та танками, які поляки захопили та, натомість, використали проти німців. Сюди входили й VI Pudel , який ми представили в нашому нещодавньому огляді захопленої та переобладнаної техніки. Станом на 4 серпня більша частина Варшави була під контролем Польщі. Але оскільки прохання поляків про радянську допомогу були проігноровані, невдовзі прибуло німецьке підкріплення, яке вбило десятки тисяч мирних жителів у їхніх домівках. Хоча сувора жорстокість стримувала опір, повстання тривало 63 дні. Однак Німеччина все ж повернула Варшаву собі.

Справа наліво: Зигальський, Реєвський, Рожицький

Британський Блечлі-Парк був центром зламу кодів під час Другої світової війни, і нині став синонімом зламу коду Енігма. Однак польський математик Маріан Реєвський фактично зробив перший прорив у 1932 році. Визнавши, що Європа наближається до війни, британські шпигуни, які спеціалізуються на зламі кодів, відвідали своїх польських колег і дізналися, що ключем до розшифровки кодових систем Німеччини є математика, а не лінгвістика.

Польські зломщики кодів також створили пристрої для імітації машин Енігма, які пізніше скопіював британець Алан Тюрінг після повторної зустрічі з поляками. Вважається, що результати Блечлі-парку скоротили війну до двох років, і хоча програмою керували британці, внесок польських математиків Генрика Зигальського, Єжи Рожицького та Маріана Реєвського був вирішальним. Їхні зусилля потенційно врятували мільйони життів, і саме завдяки їм та багатьом іншим відважним військовослужбовцям, Польща може святкувати день Збройних сил.