 |
 |
 |
 |
 |
| Наталестра Аспаїс, член екіпажу | Патриція Лазеріан, член екіпажу | Долґот Сепк з Гвардії Смерті | Волусад Тассіус з Ультрамаринів | Кроґлін Зітриморда з орчого клану Злих Cонць |
- Лейтенант Волусад Тассіус
- Вітаріан, Технодесантник Прімаріс
- Сержант Ґоран, Ультрамарини
- Долґот Сепк, чемпіон з Гвардії Смерті
- Фекрустус Спют, лорд Хаосу з Гвардії Смерті
Звіт розвідки
Готові вирушати
Вони десантувалися більш ніж за п’ять кілометрів від цілі, але тільки за три від ворога. Технодесантник Вітаріан, не зволікаючи, вивільнив духа машини танка «Fortitudinis Caerulus», неймовірно потужної моделі репульсора «Стратник», основного бойового танка Ультрамаринів. Через дисплей свого шолома лейтенант Волусад Тассіус спостерігав за тим, як всі системи перейшли з оранжевого статусу в зелений і зі зброї знялися запобіжники.
Індикатори показували стан зброї, якою був наїжачений танк — головний важкий лазерний винищувач, багатоствольна гармата «Різня», численні важкі болтери, болтери бурі і кулестріли — все це успішно виконало протоколи самоперевірки та звітувало про готовність. Це зайняло лічені секунди.
Авангард їде
«Сержанте Ґоране, — звернувся до танкового водія лейтенант Тассіус. — Ми в авангарді. Їдьмо». «Стратник» рвонувся, що на мить відхилило Тассіуса назад, і він ледь не розчавив Нозіка Бета-12 — маґуса домінуса з Адептус Механікус. Цей маґус був відомим техноархеологом, який спеціалізувався на екзотичних джерелах енергії.
Тассіусу він був потрібен на борту «Fortitudinis Caerulus» не більше, ніж танку може бути потрібна діра в боковій броні. Але, коли маґус почув слова «стандартизована шаблонна конструкція», він запропонував свою кандидатуру на участь в операції.
Командир загону тільки кивнув, даючи згоду. Їхнє спорядження та плазмові спалювачі були укладені. Коли настане час, задній люк «Стратника» має розчахнутися, після чого загін пеклознищувачів вийде назовні і спопелить кожного ворога на своєму шляху. Тоді, за потреби, вони встановлять маяк телепорту, що дасть можливість Першій роті висаджувати ветеранів у тактичній дредноут-броні «Термінатор» зі страхітливою точністю.
Поспішаємо вперед
Тассіус продовжував дивитися вперед, потім відчинив командирський люк, який був над ним. «Я знаю свій обов’язок», — пробурмотів він, тоді став на ходові приступки, завдяки чому опинився над командирським сидінням, а його торс висунувся над баштою танка.
Стовпи чорного диму здіймалися над обрієм і заливали небо — це горіла незліченна техніка ксеносів та єретиків.
Під вогнем!
«Вести вогонь дозволяю», — оголосив Тассіус. Від інших танкових командирів надійшло підтвердження. «Авіація ксеносів на нуль-три-нуль», — повідомив один із гладіаторів.
Тассіус крутнув кулестрілом в куполі танка. Він виявив ціль майже миттєво — в далині кружляла купка плям, які було ледь видно на тлі оповитого димом неба. Система авточуття в його шоломі виокремила кожну ціль, позначивши їх ромбами, а також показуючи відстань та швидкість, з якою вони наближалися. Ще за мить їх було ідентифіковано: винищувачі-бомбардувальники орків.
Тассіус стиснув ручки кулестріла, що кріпився на вісі, а тоді смикнув затвор. Знизу пролунало попередження сержанта Ґорана. «Попереду орки і демони. Наші зрадники-брати, мабуть, теж неподалік».
«Відстань?», — спитав Тассіус. «Секунд шістдесят», — відповів сержант.
Тривожна сцена баталії
Тассіус підняв монітор танкових сенсорів з підвідсіку свого шолома. Попереду була хмара пилу і темного диму, що здіймалася над різнокаліберними і неоковирними машинами зеленошкірих. Серед маси випадкової на перший погляд техніки ледве можна було розгледіти мішанину тіл демонів та ксеносів. Поміж численних менших вибухів та спалахів час від часу вирізнялися сліпучі промені гармат ентропії єретиків чи орчих іскрил. Завдяки цьому окреслювалися силуети і поле бою.
Приготування до бійні
Його увага була розділена між орчими літаками, що наближалися, та битвою, що точилася попереду. Він навів збільшення і чіткість зображення. Менші чорні хмаринки, на перший погляд схожі на дим, рухалися самі собою, крутячись то ближче, то далі навпроти ксеносів. Це були очевидно цілеспрямовані дії.
Пекельні мухи завжди супроводжували єретиків з Гвардії Смерті, де б вони не були. «Бачу єретиків Астартес. Гвардія Смерті»,— оголосив Тассіус. «Задраїти люки. Перейти на внутрішню систему життєзабезпечення». Тассіус спустився в танк і зачинив за собою люк.
Літальні апарати зеленошкірих наближалися без строю. Навіть з їхнім безладним маневруванням їм вдавалося частково уникати вогню, який по них вели.
Контрольований безлад
Орки вдарили по формуванню безпосередньо з флангу. Схоже, Тассіус недооцінив тактичні здібності ксеносів. В тому, що на перший погляд здавалося безладом, був якийсь план.
Важкі болтери на передній частині таки запрацювали. Тассіус перевірив цілі сержанта Ґорана. Він стріляв на межі дальності цієї зброї, але вогонь вівся по площі — поле бою попереду — а не по конкретних цілях.
Стрільба привернула увагу однієї з демонічних машин Гвардії Смерті, відомої як «Чумнорозривний повзун» — вважають, що цей підступний танк був винайдений самим демонічним примархом Мортаріоном. Коли ця машина повертала на них свою зброю, Тассіус відчув у ній присутність зловісного розуму. Він розвернув башту «Стратника» в її напрямку.
Поки головна гармата набирала заряд, дух машини танка розрахував швидкість та відстань і захопив ворожу техніку в приціл. «Шостий, праворуч!», — долинув голос, звертаючись до екіпажу «Стратника» Тассіуса. Він не міг визначити, хто говорив.
Сержант Ґоран зреагував, різко змістивши танк праворуч в ту саму мить, коли Тассіус вистрелив по «Позвуну». Несподіваний рух змусив його промахнутися, але в тому копошінні було неможливо зовсім ні в що не влучити.
В самій гущі
Майже одночасно з цим за лівим бортом «Стратника» гримнув страхітливий вибух. Це перехилило танк настільки, що Тассіус був упевнений — вони перевернуться догори дриґом. Невідомо як, але Ґорану вдалося вирівняти машину. Під перепадом напруги в танку заблимали дисплеї, а передня частина стала прохилятися вниз — вийшли з ладу гравіпластини.
«Стратник» врізався в землю з такою силою, що екіпаж звичайних людей перетворився б на криваве місиво. Але це були Астартес. Тассіус зиркнув в бік Нозіка Бета-12. Техножрець виставив з-під червоної мантії дві додаткові механічні руки. Вони вхопилися за стінки кабіни, допомагаючи йому втриматися. Маґус свердлив Тассіуса незмигним поглядом крізь лінзи штучних очей, які світилися, немов дражнячи його. Схоже, маґус буде в повному порядку. Але він точно мав це відчути і, можливо, в цю мить навіть пошкодував про своє рішення їхати разом з космодесантниками.
Оцінка ситуації
Поки що без втрат. Але це могло бути лише питанням часу. Їх могли поцілити з міномета «Позвуна» чи бомбою з орчої авіації. Або і тим, і іншим. Наскільки швидко ворог зрозуміє, що удар не був смертельний, і спробує добити їх?
«Стратник» струснуло — знову перепад напруги. Тассіус знову відчув влучення, коли нова серія вибухів обсипала танк і все навколо. «Вітаріане?», — звернувся він до технодесантника.
«Ковзне влучення. Відновлюю функціональність», — безтурботно відповів Вітаріан, неначе це була цілковита дрібниця. «Шостий, це другий. Ви ще з нами?» — Тассіус відповів, — «Як завжди незламні, брате. Ці влучання оглушили наших духів машини. Але вони пробуджуються. Продовжуйте рух до цілі. Максимальна швидкість. Ми скоро до вас приєднаємося».
«Прийнято». Їхні пілоти скидали бомби, коли їм заманеться.
Авіаційна підтримка невідома
Датчики та дисплеї в кабіні «Стратника» засвітилися.
Але ще один надпотужний вибух змусив танк сіпнутися вбік і живлення знову пропало, зануривши їх у темряву. «Клятва Ґіллімана», — вигукнув Ґоран. «Де наша авіація?»
«Невідомо», — відповів незворушний Вітаріан. «Непряме влучання. Інакше ми б тут вже не говорили. Браття, є проблема. Останній удар завдав серйозних ушкоджень. Я не можу відновити живлення». «Зовсім?», — спитав Тассіус. В такому разі їм треба негайно зійти з танка, інакше їх знищать подальшими залпами.
«Зараз скажу», — мовив Вітаріан, оцінюючи пошкодження. «Не раніше ніж за кілька хвилин». «У нас їх немає». Тассіус прийняв рішення. «Приготуватися до спішення. Ми розподілимося по іншій техніці і продовжимо».
Знову в ділі
Високий механічний голос Нозіка Бета-12 втрутився в розмову. «Цей пристрій виправить недоліки. Відступіть».
Масивний Вітаріан, наскільки міг, спробував звільнити простір для маґуса, який вже відчепився від свого імпровізованого сидіння. Він простягнув свої мехадендріти, оснащені апаратними штепселями, і під’єднав їх безпосередньо до танкового духа машини. Якісь інші механізми виставилися і блимали, розкриваючи електропроводи, паяючи та змінюючи конфігурацію кабелів.
«В процесі», — казав Нозік Бета-12. «В процесі. В процесі». Тим часом його кінцівки блимали то так, то сяк, немов механічні щупальця. Дисплеї знову загорілися. «Часткову функціональність відновлено», — провадив маґус.
Наступної миті Тассіус відчув, як загуділи пластини, передаючи вібрацію через поверхні танка та його броню. «Стратник» хитнувся, піднімаючись з обпаленої землі, і відновив стабільність. «Боюся, Дух Машини все ще спить», — сказав Вітаріан. «Не працює когітатор допомоги керування вогнем. Маґусе домінусе? Будемо вдячні за будь-яку подальшу допомогу».
«Відмова. Неможливо. Дух незадоволений, має бути умиротворений. Збільшення часу дорівнює зменшенню. Успіх завдання корелюється. Потрібно продовжувати». Тассіус кивнув, погоджуючись: «Тоді будемо це робити вручну. Починайте рух, сержанте».
Невідомий голос
Через гласпередавач пролунав спотворений голос: «Ще з нами, брате?» Тон був глузливий. «Було б шкода, якби вас убили ксеноси».
«Назвіться», — зажадав Тассіус. «Звичайно. Ви маєте честь говорити з чемпіоном Долґотом Сепком з Гвардії Смерті. І пам’ятайте — смерть вам приніс я».
Поспіх в бою
Вони були вже за кілометр від цілі. На поточній швидкості вони от-от мають бути на місці. Попереду зайняті боєм демони і орки на мить розступилися, давши проїхати двом «Чумнорозривним повзунам». Вони відкрили вогонь з чумнорозривних мінометів.
Сержант Ґоран ухилився. Залпи пролетіли повз «Стратник», але натомість було майже пряме влучання по гладіатору «Лансь'єр». «Лансь'єр» встиг вистрелити, пробивши акуратну дірку в одному з «Повзунів». Їдкі чумні спори з міномента роз’їли бронювання танка-гладіатора із загартованого адамантіуму і кераміту.
Великі шматки корпусу розкладалися і відпадали, залишаючи тільки голі гравітаційні сани. Наступної миті гладіатор врізався в землю і перекотився.
Тассіус спостеріг ураженого «Повзуна» через сенсор, приєднаний до дисплею в його шоломі — «рана», завдана «Лансь'єром», вже гоїлася, поступово затягуючись. Тассіус вистрелив з важкого лазерного знищувача і точно поцілив, але це нічого не дало.
Проблеми з живленням
«Вітаріане, потрібно більше енергії на головну», — вигукнув Тассіус. «Буде зроблено», — відповів технодесантник. Двигуни перемінили тон, загуділа перенаправлена напруга. «Спробуйте тепер».
Тассіус знову прицілився якраз тоді, коли «Повзун» вже наводив на нього свою зброю на спонсонах. Він спробував націлитися точно на діру, де «Повзуна» вже було поранено.
І вистрелив за частку секунди раніше за нього. Влучання лазерного знищувача «Стратника» збило прицілювання «Повзуна» і прорвало наскрізну діру через демонічну машину.
Без вагань
Тассіус виявив другого повзуна і прицілився. Але, перед тим як він встиг вистрелити, у полі зору з’явився велетенський зброєвіз орків. Він протаранив останнього «Повзуна» масивним фронтовим катком, частково розчавивши його, а тоді перевернув його та остаточно знищив.
Тассіус перевів приціл і вистрелив з лазерного знищувача, пробивши борт зброєвоза та уразивши його боєзапас. Його нагородою став по-справжньому захопливий вибух, який розкидав охоплені полум’ям шматки техніки і тіл ксеносів по полі бою.
Коли Ґоран довів танк до покручених залишків зброєвоза та «Повзуна», Вітаріан змінив конфігурацію гравітичних сил, що лилися з пластин, утворивши хвилю, яка притискала все до землі і перетворила противника під танком на плями крові та плоті.
«Лють сходження, це лейтенант Тассіус. Можете висаджуватися. Ставимо маяк телепорту». Він не став чекати на підтвердження. Сержант Ґоран зупинив танк і розвернув його на 180 градусів, заднім люком в бік цілі. Тассіус зійшов зі свого місця в башті. «Вітаріане, ставай сюди». Вони помінялися місцями і Вітаріан зачистив простір навколо танка багатоствольною гарматою «Різня». Задній люк розчахнувся.
«Тримайтеся за мною, маґусе, і ми проведемо вас до вашої СШК», — крикнув Тассіус. Техножрець відповів бінаричним залпом і дав космодесантникам спішитися.
Останній ривок
На них сунула орда орків, вона була вже за кілька метрів від «Стратника». Висаджуючись, пеклознищувачі косили орків перегрітою плазмою. Під дією променів деякі зеленошкірі вибухали, не встигаючи впасти. Тассіус увімкнув свій пиломеч Астартес і вискочив зі «Стратника», тримаючи зброю у правій руці, а у лівій — маяк телепорту. Він помітив, що між ним і руїнами був якийсь рух.
Колосальний орк-мекханік виліз із ями в землі. Не уявляючи, звідки він міг узятися, Тассіус припустив, що цього орка викинуло зі зброєвоза. Орк був поранений і вкритий кров’ю, з нього звисали рвані клапті його власної плоті. Одне з його ікол було відламане біле кореня. І все ж, цей монстр видав гортанний бойовий клич і кинувся на Тассіуса.
Але супротивників відволікло одне від одного надзвукове потріскування, що полилося з неба. Десантні капсули пробивали хмаровиння та мчали додолу. Ще якась хвилина і Ультрамарини заполонять зону цілі.
Тассіус знову зосередився на перерослому оркові-мекханіку і всміхнувся. Зеленошкірий не міг бачити вираз обличчя космодесантника, коли той біг до нього, але Тассіус міг заприсягтися, що орк усміхнувся у відповідь.
Отримайте Поліпшену перепустку на всі три глави плюс певну кількість золота, нового унікального члена екіпажу та елементи зовнішнього вигляду.
Проходьте бойові завдання, щоб отримати ще одного унікального члена екіпажу, ексклюзивний 3D-стиль зі світу Warhammer, бони, золото та інші предмети.
